24.04.2023
Урок № 35
Тема: ЛЮДИНА ТА ПОШУКИ СЕНСУ ІСНУВАННЯ В ПРОЗІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ.
Друга половина ХХ століття стала новим історичним періодом, у якому відобразилися наслідки катастроф двох світових воєн та інших трагедій і сформувалися нові світоглядні та мистецькі концепції. Доволі відчутним результатом Другої світової війни стала політизація літератури, автори антивоєнних і антиутопічних творів розмірковують над причинами катастроф, проблемами відповідальності як урядів, так і пересічних людей за скоєне зло і перед собою, і перед людством.
У другій половині ХХ століття продовжував існувати реалізм, проте в межах цього напряму в ХХ столітті виникли дві концепції. Перша (консервативна, або закрита) концепція реалізму доволі жорстко відгороджувалася від нереалістичних тенденцій у мистецтві, орієнтуючись на широку описовість дійсності. Проте такого роду література поступово вичерпала себе і перетворилась або на комерційно-розважальну, обслуговуючи смаки масової культури, або ж у країнах із тоталітарним режимом почала виконувати пропагандистську функцію, підпорядковуючись панівній ідеології.
Представники другої (відкритої) концепції реалізму вважали, що предметом художнього зображення мають бути вічні категорії (Добро, Правда, Любов, Життя). Митці розвивали художні досягнення реалістичного методу, приділяючи особливу увагу глибинному психологізму. Однак вони не обмежували себе у використанні найрізноманітніших виражальних засобів, характерних і для нереалістичної модерністської літератури. Відкритий реалізм експериментував, шукав нові засоби виразності, прийоми (монтаж, «потік свідомості»), звертався до міфологічних образів, алегорій і навіть до фантастики. Як наслідок — іноді важко визначити: до модернізму чи до реалізму належить твір того чи того автора. Водночас модерністська література до 1960-х років здобула визнання і переросла у постмодернізм.
Особливістю літератури другої половини ХХ століття стала поява на світовій мистецькій арені країн Азії, Латинської Америки та інших, що додало особливого національного колориту і тематичної різноманітності в літературний процес, у якому в першій половині ХХ століття провідна роль належала Європі та Північній Америці.
Після Другої світової війни увагу привернула до себе японська література, що впродовж віків вирізнялася неабиякою консервативністю. Молоді митці (зокрема Ясунарі Кавабата) поєднували у своїх творах здобутки європейського модернізму та національні традиції, досягши надзвичайного психологізму.
У 1950—1960-х роках небувалої популярності набула латиноамериканська проза, представлена у творчості Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара, Ґабріеля Ґарсіа Маркеса та інших. Автори «нової літератури» поєднали риси інтелектуальної літератури з побутово-етнографічними реаліями, міфологією, створивши самобутнє мистецьке полотно. З Латинською Америкою пов'язують розквіт магічного реалізму, риси якого були ще у творчості Франца Кафки.
Домашнє завдання: скласти конспект уроку. Прочитати ПОВІСТЬ ЕРНЕСТА ГЕМІНҐВЕЯ «СТАРИЙ І МОРЕ».
Немає коментарів:
Дописати коментар