Урок №48 (гр.15/21)

 24.02.2023

Урок №48

Тема: Філософський характер і художня довершеність лірики  Р.М. Рільке.

Не зводьте пам’ятників. Хай для слави

троянда тут щороку розцвіта.

Бо то Орфей... 

Р. М. Рільке

   Поезія ХХ століття подарувала нам справжніх митців слова. Вона, немов, створила те, чого не було досі. Немов, з глибокого сну,  прийшла людина, яка своєю поезією починає «лікувати» світ від болю, суму, відчаю.

 Ним став австрійський поет, який створив неперевершені зразки європейської модернової прози. Для його поезії є характерними мотиви філософського осмислення життя, містичне відчуття світу. За концепцією поета, митець повинен стати Орфеєм, щоб вказати людині правильний життєвий шлях, вивести її з темного мороку до світла. Як відомо, початок століття приніс світові багато зла: війни, розруху, розбиті душі та долі. В когось загоювалися рани, хтось їх не міг здолати.

       Рільке, Рільке, Рільке ... . Перекочується звучне прізвище відомого австрійського поета. Його називали пророком минулого, він завоював собі славу Орфея XX століття. Далекий міфічний Орфей був зрозумілим Рільке, і ми, люди XXI століття, близько до серця беремо біль і радість міфічних персонажів, бо це — сама вічність

Поезія Р. М. Рільке є високим взірцем модерністської філософської лірики XX століття.

Твори поета вирізняються ліризмом і символічністю, глибиною філософського сприйняття внутрішнього життя і довколишньої дійсності та художньою довершеністю.

За Рільке, причина дисгармонії у світі — порушення єдності між моральним і матеріальним началами. Відновити гармонію земного і небесного — покликання мистецтва, зокрема поезії. Стихії руйнування Рільке протиставляє уславлення Творця, природи й земного існування людини.

Рільке розробив жанр «вірша-речі», у якому поєднувалися скульптурно-пластичне зображення реалій земного життя та філософські спостереження за законами всесвітнього буття, що є істотною рисою модерністської літератури.

На думку Рільке, людина здатна пізнати світове буття через себе, а для цього потрібна духовна робота, самозаглиблення, самовдосконалення. Важливою умовою духовного зростання, за Рільке, є страждання, бо біль розширює обрії духовного досвіду людини.

Діалог ліричного героя з Богом («Згаси мій зір …»)

    Одна із складових людського буття – це кохання. Воно приходить до людини то з тихим подувом вітру, то палко обійме душу і вже не покине її  ніколи. А буває ти чекаєш його, а воно проходить повз тебе, а ти віриш, що воно повернеться і стане твоїм навіки.

 Пісня кохання

Як я повинен стримувати душу, щоб не торкалася твоєї? Як посмію до інших справ від тебе повертати? Ах, я колись їй наказати мушу у мороці десь радо заблукати в якійсь безмовній і незвіданій країні, не озиватися на голос з глибини. Понад усім, що нам, тобі й мені, велить, Немов удар смичка, у злагоді дзвеніть, Співати голосом одним, як дві струни. Який же інструмент нас грати надихає? Який скрипаль в своїх руках тримає? О, цей солодкий спів!

1)    Рільке і Лу Андреас-Саломе. Вплив подорожей Україною на лірику Рільке.

  Доленосне значення у житті поета мала зустріч зі знаменитою жінкою його часу - Лу Андреас-Саломе. З нею пов'язане не лише перше серйозне любовне переживання митця, а й ціла епоха у його внутрішньому житті - епоха інтенсивного духовного саморозкриття. Лу відкрила молодому Рільке Росію та Україну - землі, в яких він знайшов свою духовну батьківщину. Саме Лу надихнула поета на подорожі до Росії та України у 1899 та 1900 pp.   
    Лу Андреас-Саломе (1861-1937) народилася у Санкт-Петербурзі в родині генерала. З дитячих років вона була закохана в Росію та російську культуру і це почуття передала молодому Рільке.
    На момент їхнього знайомства Лу мала репутацію «фатальної» жінки та блискучої інтелектуалки. Далеко позаду була історія її заплутаних взаємин із Ф. Ніцше, що завершилися відмовою від руки й серця закоханого філософа. Пізніше, зацікавившись проблемами психології, Лу багато спілкувалася з «батьком психоаналізу» 3. Фройдом. її стосунки з Рільке, що з часом із любовних переродилися у дружні, тривали до самої смерті поета. Як зазначає М. Болдирев, вона була тією ідеальною жінкою, в якій поєднувалися найважливіші для Рільке іпостасі коханої, «жінки-матері», досвідченого психолога, тонкого цінувальника його творчих досягнень та невичерпного співрозмовника.
    Настрої містичного поклоніння молодого Рільке коханій відбиті у низці присвячених їй віршів. З-поміж них - широковідомий вірш «Згаси мій зір...» (1897), написаний у формі звернення до Бога, але, згідно зі спогадами Лу, адресований саме їй:

2)    Читання поезії  «Згаси мій зір...»

Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,

замкни мій слух - я все ж тебе почую,

я і без ніг до тебе домандрую,

без уст тобі обітницю складу.

Віднімеш руки - я тоді тебе

впіймаю серцем, наче між долонь,

а спиниш серце - мозок запульсує,

коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

тебе в крові палючій понесу я.

Жіночі образи у творах Рільке переплітаються з божественними. Він – поет-філософ. Для нього жінка — це святе, як Бог. «Сонети до Орфея» -- остання збірка поета.

Така ідея закладена у поета і в циклі його віршів "Сонети для Орфея". Тут стверджується єдність двох світів — видимого і невидимого, а Орфей є тим, хто переводить з одного світу до іншого. Орфей — це спів, це високе мистецтво, це сама стихія життя.

·       Орфізм – релігія чистоти, світла, високої естетики і моралі, прагнення до всесвітньої гармонії. Виник у 6 ст. до н.е.. Засновником став міфічний співець Орфей.

·       Орфізм у мистецтві(живопис). Зв`язок з кубізмом, експресіонізмом, футуризмом.

Художники-орфісти:

Ø Р. Делоне

Ø Ф. Купка

Ø Ф. Пікабія

Ø М. Дюшан

3) Робота над твором «Орфей, Еврідіка, Гермес».        

    Замислюючись над призначенням митця у світі, Р. М. Рільке головне завдання поета вбачає у тому, щоб нести людям добро, красу і любов, «одухотворювати» дійсність, перемагати зло і смерть силою своєї творчості. Але чи завжди це вдається? Чи може співець змінити навколишню реальність?

   «Повинен я прийти до творення речей; не пластичних, а написаних речей, таких реальностей, що виходять до ремесла. Повинен я відкрити найменший перешоелемент, первинну клітину мого мистецтва – не матеріальний, а відчутний засіб, щоб зображати все»

Р. М. Рільке

  Твір має елементи епічності — наявність діючих персонажів, зовнішній сюжет, конфлікт між героями. Відсутність рим і строфічного поділу (білий вірш), різностопність рядків наближають його до прози. Однак епічність поєднується з глибоким лірико-філософським підтекстом, який змушує замислитися над проблемою значення мистецтва у світі.

Домашнє завдання: скласти конспект уроку.