07.03.2023
Урок №51
Тема: Зв`язок творчості Дж. Оруелла з історично-соціальною ситуацією доби.
«Дванадцять голосів кричало з пересердя і всі були один до одного подібні. тепер було без жодного сумніву ясно, що трапилося з обличчями свиней. створіння, що стояли назовні, переводили погляд зі свині на людину і з людини знов на свиню, та вже не було змоги сказати, хто були одні, а хто другі»1,— так завершується один із найвизначніших творів ХХ ст.— «Ферма тварин» («Скотоферма», «Колгосп тварин») Джорджа Орвелла. Цей твір 1940-х рр. актуальний досі, адже досі є важливими питання, які автор порушив у ньому: де межа, за якою людина втрачає людяність? Чи здатна вона зберегти людські риси? Орвелл уважав, що здатна. Інакше не писав би творів, як ті, із якими ми розпочинаємо ознайомлюватися.
Із вірою у своє призначення як письменника Орвелл спостерігав за життям, не відвертаючи погляду від найогиднішого в ньому, досліджував соціальне дно Парижа і Лондона. І завжди намагався заглибитися в сутність людини, зрозуміти її.
Щороку виходили друком його романи: «Бірманські дні» (1934), «Донька священика» (1935), «Не кидай конвалії» (1936). Написати твір, у якому верхівку влади названо свинями («Ферма тварин»), означало підписати собі смертний вирок. Таким смертним вироком став для Орвелла не відомий вітчизняному читачеві майже півстоліття його останній роман «1984». У колишньому СРСР із творчістю Орвелла читачі познайомилися тільки 1988 року, коли в журналах було опубліковано «Ферму тварин». У цей період зняли багаторічне табу з іншої антиутопії Орвелла — «1984», роману, про який у радянському Союзі трактували як антирадянський, реакційний. А 2009 року впливова британська газета The Times оголосила роман «1984» найважливішою книгою, виданою за останні 60 років. Джордж Орвелл писав цей роман, усамітнившись на острові Юра, у старому фермерському будинку, куди, поховавши дружину, переселився разом із прийомним сином. Усамітнився так, що навіть друзі ледь могли до нього дістатися: будинок, який орендував письменник, був у 25 км від єдиної там крамниці, ще й приблизно 8 із цих 25 км потрібно було долати пішки. Самотній, незрозумілий сучасникам Орвелл наприкінці життя максимально відмежувався від людей і цивілізації кілометрами землі та води. Однак саме про людство та цивілізацію він думав і писав. У цьому романі багато пророцтв. І вони не застаріли. Можливо, тому, що письменник не тільки переносив своїх героїв у майбутнє — він жив у цьому майбутньому думками.
Джордж Орвелл (Оруелл, Оруел, Орвел) — псевдонім, узятий письменником для його першої книжки нарисів «У злиднях Парижа і лондона» (1933): Джордж — на честь Святого покровителя Англії Джорджа, Орвелл — за назвою річки на півночі країни.
Ерік АРТУР Блер (справжні ім’я та прізвище письменника) народився 23.01.1903 р. в Індії, у м. Бомбей, у родині англійського службовця. Батько Еріка походив зі збіднілого аристократичного роду, завдяки чому хлопець вступив до елітної школи Св. Кіпріана, а згодом — до Ітонського коледжу. В есе «Чому я пишу» Орвелл згадував: у 5-6 років він був переконаний, що стане письменником. В Ітоні визначилося коло його літературних пристрастей — Свіфт, Стерн, Джек Лондон.
Сумніви та суперечності, моральні норми та переконання, максималізм і шалена віра у справедливість, уміння не перейматися загальними ілюзіями — усе це, вочевидь, зароджувалось у його свідомості ще в дитинстві. Він рано зрозумів, що «закон життя — це постійний тріумф сильного над слабким», і якщо не можна змінити світ чи самому стати сильним, то можна визнати свою поразку, перетворивши її на перемогу. Джордж Орвелл багато годин проводив за друкарською машинкою, заробляв на життя миттям посуду в паризькому готелі, учителював, працював продавцем у книжковому магазині.
Після закінчення навчання Ерік виїхав з Англії до її східних колоній, як колись його батько й тисячі незаможних англійців. Він пішов на службу в імперську поліцію, спочатку в Індії, потім — у Бірмі. 1927 року, розчарувавшись в ідеалах і системі, якій він служив, Блер іде у відставку й переселяється на Портобелло Роуд, у квартал лондонської бідноти, потім їде до Парижа — осередку європейської богеми. Однак майбутній письменник вів аж ніяк не богемний спосіб життя: він мешкав у робочому кварталі, де заробляв миттям посуду й набирався досвіду та вражень, які згодом наповнять його романи й численні есе.
Наприкінці 1936 року, коли в Іспанії почалася громадянська війна, Орвелл як кореспондент ВВС та лондонської газети «Об-сервер» разом із дружиною Еллін О’Шоннесі вирушає до Іспанії. Повернувшись, він написав книжку про громадянську війну («Данина Каталонії», 1938). Одинак, скептик, бунтар Джордж Орвелл бореться з усім, що пов’язано з владою. Уже в романі «На свіже повітря» (1939) він передрік, що після війни, яку також передбачив, настане ера тоталітаризму, черг за продуктами, гумових кийків, гасел і садизму. Герой твору розмірковує, що «ніколи не буде нестачі у фізіономіях, розбитих гайковими ключами». 1939 року письменник замислюється над тим, що «завжди знайдеться новий тиран, готовий змінити старого».
Друга світова війна застала Орвелла в Лондоні. Він не зміг піти на фронт через підозру на туберкульоз. Натомість став сержантом волонтерів місцевої оборони, працював на ВВС, публікував статті у пресі... І писав дивний твір, подібного якому ніколи не було в його доробку і який вважають найбільшим його здобутком — казку «Ферма тварин» (1945): про те, «як революції неминуче зраджують свою природу; як ідею рівності втілюють у тому, що хтось виявляється рівнішим за інших; як заради нового ладу колективна воля чинить насильство над особистістю». Згодом виходить друком роман «1984» (1949), у якому автор змальовує гротескну картину життя в тоталітарній державі, ототожнюючи її з СРСР.
29.03.1945 р. під час хірургічної операції померла дружина письменника. Після втрати Еллін Орвелл переселився на відлюдний острів на узбережжі Шотландії, де працював, майже ні з ким не спілкуючись. Тут він завершив роман «1984», який вийшов друком 1949 року.
Джордж Орвелл не дожив до того часу, коли гігантська тоталітарна імперія СРСР розвалилася. Помер він 21.01.1950 р. в Лондоні, у віці 46 років. Однак донині його твори є актуальними, застерігаючи людство від небезпеки відродження тоталітарних режимів.
Опорна схема-конспект за сюжетом роману «1984».
Частина перша (8 розділів) : 39-річний Вінстон Сміт → у помешканні (як і всюди) плакат: «Старший Брат наглядає за тобою» → Міністерство Правди (Мініправда): Лондон — головне місто Першої Військово-Повітряної Зони провінції Океанії → Міністерство Миру (Мінімир), Міністерство любові (Мінілюб), Міністерство Достатку (Мінідостаток) → член Внутрішньої Партії О’Брайєн → сон Вінстона (матір і батько, що зникли під час чисток) → «проли» — люди-істоти, зведені до рівня тварин → Саймі: «Словник з Новосуржу» — видалено непотрібні слова → крамничка старих речей — Крамар Чаррингтон.
Частина друга (10 розділів): кохання з Джулією → зникнення Саймі → дім О’Брайєна, його обіцянки «прийняття в братство» → зміна зовнішнього ворога (з Євразії на Остазію) → книга Гольдштейна про поділ суспільства на три класи (Вищих, Поміж-ніх і Нижчих) та наміри стримувати розвиток суспільства засобами війни задля затримання зростання виробництва побутових та продовольчих товарів. За Гольдштейном, головна мета Партії — завоювання усієї земної кулі та знищення можливості незалежної думки → арешт Вінстона та Джулії — Чаррингтон виявився працівником Поліції думок.
Частина третя (6 розділів): в’язень за номером 6079 → О’Брайєн виявився з «ними, тобто з Партією» → тортури → перший етап відновлення Сміта («навчанням») → другий етап — «розуміння» → О’Брайєн пояснює героєві, що об’єктом влади є влада (так само, як об’єктом репресій є репресії, а об’єктом тортур — тортури); влада заради самої влади — ось чого прагне Партія Океанії. О’Брайєн уважає, що сама по собі людина — ніщо, тільки всередині системи вона отримує безсмертя. На думку члена Внутрішньої Партії, остання повністю підпорядкувала собі матерію, оскільки змогла підкорити свідомість. ««Яким чином одна людина доводить своє право на владу над іншою, Вінстоне?» Вінстон задумався «Змушуючи її страждати»,— сказав він» → відмова від кохання (практично — зрада) → кафе під каштаном → «Він здобув цю перемогу над самим собою. Він любив Старшого Брата».
Додаток: у ньому викладено принципи Новосуржу — офіційної мови Океанії, розробленої для обслуговування ідеології англійського соціалізму.
Домашнє завдання: скласти конспект уроку, прочитати роман "1984".
Немає коментарів:
Дописати коментар