27.01.2023
Урок №6
Тема: М.Метерлінк. Концепція символістського театру.
Моріс Полидор Марі Бернар Метерлінк народився 29 серпня 1862 року в Генті, в заможній фламандській сім’ї. Його батько був нотаріусом, а мати – дочкою багатого юриста.
З 1874 по 1881 рік він відвідував єзуїтський коледж. Хлопчик цікавився поезією, літературою, однак батьки наполягли, щоб він вивчав право в Гентському університеті. Отримавши в 1885 р. диплом, Моріс їде в Париж для вдосконалення в юриспруденції, проте ті 6 місяців, які він провів у Парижі, цілком були присвячені літературі.
Після повернення в Гент Метерлінк працює юристом, продовжує займатися літературою. У паризькому щомісячнику «Плеяда» друкується новела Метерлінка «Вбивство безневинних», а в 1889 році він випускає поетичну збірку «Теплиці» і п’єсу-казку «Принцеса Мален». Після позитивних відгуків він залишає юридичну практику і присвячує себе літературі.
У 1894 р. письменник пише три п’єси для маріонеток: «Аладіна і Паломід», «Там, усередині» і «Смерть Тентажиля». До театру ляльок драматург звертається тому, що, на відміну від живих акторів, ляльки можуть зіграти символ.
У 1895 р. Моріс зустрів Жоржетту Леблан, актрису і співачку, яка стала його супутницею на 23 роки. Вона була його дружиною, секретарем і імпресаріо, оберігала його спокій. Також Жоржетта виконувала головні ролі, в основному владних жінок, в п’єсах драматурга.
У 1896 р. Метерлінк і Леблан переїхали з Гента, де його п’єси стали предметом глузувань, в Париж. «Синій птах» – найпопулярніша п’єса Метерлінка, була вперше поставлена в 1908 р. Розповідь про одного з героїв цієї п’єси, Тільтіль, письменник продовжив в п’єсі-феєрії «Заручини».
У 1911 р. Метерлінку була присуджена Нобелівська премія «за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні твори, відзначені багатством уяви і поетичною фантазією». Через хворобу письменник не зміг бути присутнім на урочистій церемонії, і нагорода була вручена бельгійському послу в Швеції Чарлзу Ваутерсе.
Під час Першої світової війни Моріс Метерлінк спробував записатися в бельгійську громадянську гвардію, але його не прийняли через вік. Патріотична діяльність драматурга складалася, таким чином, в читанні пропагандистських лекцій в Європі і в США. В цей час його відносини з Леблан зіпсувалися, і після війни вони розлучилися. У 1919 р. він одружується на Рене Даон, актрисі, що грала в п’єсі «Синій птах».
В останні роки життя він писав більше статей, ніж п’єс; з 1927 по 1942 р. вийшло 12 томів його творів. B 1939 році, коли нацистська Німеччина загрожувала Європі, Моріс переїхав до Португалії, а незабаром виїхав в США, де він прожив всю війну і повернувся в Ніццу в свій особняк в 1947 р.
Моріс Метерлінк помер 6 травня 1949 р. від серцевого нападу. Оскільки письменник був переконаним атеїстом, він був похований не за церковним обрядом.
Моріс Метерлінк – найбільший теоретик і драматург символізму, творець “театру смерті”, “бельгійський Шекспір”, як називали його сучасники.
В 1883 р. у журналі “Молода Бельгія” були опубліковані перші вірші молодого поета, що свідчили про сильний вплив на нього французького символізму. В 1889 р. вийшли друком ліричний збірник “Теплиці” і п’єса “Принцеса Мален”, що стали відправною точкою для формування символістської естетики й поетики Метерлінка. Найбільш повний їхній виклад міститься в есе “Скарби смиренних” (1896), а також у передмові до тритомного видання п’єс (1901), статтях 90-х рр.
Філософську основу художніх поглядів бельгійського драматурга склав ідеалізм, причому в його містичному варіанті. Метерлінк на місце католицького Бога поставив якесь безлике і фатальне Невідоме, що керує світом і вороже людині
Воно всюди й часто забуває форми смерті, однак не зводиться лише до неї. Перед особою всесильного Невідомого люди – це тільки слабкі й жалюгідні істоти, “тендітні й випадкові мерехтіння, без видимої мети віддані у владу подиху байдужної ночі”. Людина ж, будучи вмістищем Невідомого, повинна жити “без справи, без думки, без світла”. А головне – без слова, тому що неможливо виразити словами невимовне, “таємницю”: “Щире життя створюється в мовчанні”. Таким чином, “театр мовчання” Метерлінка став своєрідною художньою ілюстрацією його філософії.
Одноактні “маленькі драми” “Непрошена” (1890), “Сліпі” (1890), “Сім принцес” (1891), “Пелеас і Мелісанда” (1892), “Там усередині” (1894), “Смерть Тентажіля” (1894) склали перший символістський період творчості Метерлінка (1889 – 1896). У них головним героєм виступає Невідоме, котре завдяки таланту драматурга зробилося ніби відчутним, стало реально присутнім на сцені.
Ефект страху досягається не зображенням численних убивств, катастроф, насильства, як це було в першій п’єсі “Принцеса Мален”, а вираженням внутрішнього “стану” персонажів, що ніби застигли, чекаючи небезпеки, що наближається, паралізованим страхом перед таємничими й грізними силами. Це приречене очікування Невідомого, невідворотної Смерті й становить зміст символістських п’єс Метерлінка, тому їх часто називають “драмами очікування”.
Це також й “театр мовчання”, тому що його учасники не стільки розмовляють один з одним, скільки вслухуються в себе, виявляючи свій стан у лаконічних, нервових, музичних репліках. Вони певним чином настроюють глядача, викликають у нього наростаюче почуття страху перед Невідомим.
Класичним зразком символістської драми Метерлінка є п’єси “Непрошена” й “Сліпі”, у яких відтворюється “трагедія кожного дня” – вторгнення Невідомого в повсякденне життя.
Домашнє завдання : Скласти таблицю “Етапи творчості М.Метерлінка”, прочитати драму-феєрію “Синій птах”.
Немає коментарів:
Дописати коментар